Фізико-математичний вісник

 

Інформаційні технології стандартизації в поліграфії

Огірко О. І., ст. викладач, кандидат технічних наук Пілат О. Ю., науковий співробітник, Романюк О. П., кандидат хімічних наук, доцент



 

Поліграфія,-галузь [1] техніки, сукупність технічних засобів для множинного репродукування текстового матеріалу й графічних зображень.Видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції. Розглянуто системи якості поліграфічної продукції, основні принципи та методи побудови систем якості, метрологічне забезпечення якості продукції, кваліметричні методи оцінки якості друкованої продукції. Розглянуто основи стандартизації, організація роботи зі стандартизації , питання стандартизації в Україні, міжнародне співробітництво у сфері стандартизації.

Сучасний стан видавничо-поліграфічної галузі (ВПГ) в Україні має проблеми та перспективи розвитку[1]:

  1. Стандартизація у поліграфії, книговиданні та пакувальному виробництві.

  2. Експертні дослідження якості поліграфічної продукції.

  3. Інформаційно-нормативне забезпечення діяльності підприємств ВПГ.

  4. Новітні технології в поліграфічній діяльності та видавничій справі.

  5. Технології захисту поліграфічної продукції від підроблення.

  6. Матеріалознавство та видавничо-поліграфічні матеріали.

  7. Інформаційні технології та системи у видавничо-поліграфічній діяльності.

  8. Електронні мультимедійні видання.

  9. Підготовка фахівців для ВПГ.

  10. Розвиток ВПГ.

Розвиток систем і засобів обчислювальної техніки, повсюдне їх впровадження у сфери управління, науки, техніки, економіки та бізнесу призвели до необхідності об'єднання конкретних обчислювальних пристроїв і реалізованих на їх основі інформаційних систем в єдині інформаційно-обчислювальні системи і середовища, до формування єдиного інформаційного простору. Такий простір можна визначити як сукупність баз даних, сховищ знань, систем управління ними, інформаційно-комунікаційних систем та мереж, методологій і технологій їх розробки, ведення та використання на основі єдиних принципів і загальних правил, що забезпечують інформаційну взаємодію для задоволення потреб користувачів.Єдиний інформаційний простір складається з таких основних складових:інформаційні ресурси, що містять дані, відомості, інформацію і знання, зібрані, структуровані за деякими правилами, підготовлені для доставки зацікавленому користувачеві, захищені і архівні на відповідних носіях;організаційні структури, що забезпечують функціонування і розвиток єдиного інформаційного простору: пошук, збір, обробку, зберігання, захист та передачу інформації;засоби інформаційної взаємодії, в тому числі програмно-апаратні засоби і користувальницькі інтерфейси, правові та організаційно-нормативні документи, що забезпечують доступ до інформаційних ресурсів на основі відповідних інформаційно-комунікаційних технологій. Організація ISO у 1977-1978 рр. розгорнула інтенсивні роботи по створенню стандартів взаємозв'язку в мережах відкритих систем. Таким чином, вирішення проблем сумісності та мобільності призвело до розробки великої кількості міжнародних стандартів та угод у сфері застосування інформаційних технологій і розробки інформаційних систем. Існує достатня кількість визначень, що даються різними організаціями по стандартизації і окремими фірмами. Відкриту систему сьогодні визначають як вичерпний і погоджений набір міжнародних стандартів на інформаційні технології та профілі функціональних стандартів, які реалізують відкриті специфікації на інтерфейси, служби і підтримують їх формати, щоб забезпечити взаємодія  і мобільність програмного забезпечення, даних і персоналу. Таким чином, під відкритими системами слід розуміти системи, що володіють стандартизованими інтерфейсами. Вирішення проблеми відкритості систем ґрунтується на стандартизації інтерфейсів систем і протоколів взаємодії між їх компонентами.

Математичне моделювання кваліметрії

У практиці універсальним і загальним є прагнення максимально можливого наближення до поставленої мети найбільш швидким способом і з найменшими витратами. Практика показує, що великі утруднення викликає навіть однозначне формулювання мети в кількісному вираженні, так звана цільова функція, або критерій ефективності. При цьому часто доводиться одночасно вирішувати суперечливі задачі, наприклад, про підвищення вилучення корисного компонента при одночасному зниженні собівартості переробки корисної копалини. Задача полягає у тому, щоб знайти екстремальне значення цільової функції, аргументами якої є продуктивність, якість корисної копалини, витрати матеріалів і реагентів тощо. Необхідно також враховувати і те, що діяння управління можуть змінюватись лише у визначених межах. Крім того, на систему можуть бути накладені додаткові обмеження: на значення параметрів процесу, на складність алгоритму управління, на обсяг використаної інформації і ін. При цьому, у випадку складних технологічних систем, які часто зустрічаються у практиці роботи збагачувальних фабрик, така інформація може бути отримана тільки таким способом.

Математичні моделі бувають статичні «y=f(x)» і кінетичні або динамічні «y=f(x, t)», які прямо або непрямо враховують тривалість досліджуваного процесу. Отримана будь-яким способом модель частіше за все справедлива тільки у визначеному діапазоні змін ∆х, які потрібно вказувати поряд з похибкою при записі моделі. Задача оптимізації — задача знаходження точки (точок) мінімуму, або декількох мінімумів заданої функції.

Формальне визначення

Нехай задано деяку множину X із n-вимірного евклідового простору і функцію f(x), визначену на X. Необхідно знайти точки мінімуму значень функції f(x) на X. Або:

f(x) → min, x X.

де f(x) — цільова функція, X — допустима множина, кожна точка x цієї множини — допустима точка задачі.

Також, задачу оптимізації можна сформулювати як пошук максимуму (максимумів) цільової функції:

f(x) → max, x X.

Ця задача еквівалентна попередній задачі мінімізації цільової функції із знаком мінус, в тому сенсі, що множини їхніх розв'язків збігаються.

Розв'язки задачі можна розділити на дві множини:

глобальні

(глобального мінімуму), це такі допустимі точки x* в яких цільова функція має найменше значення на всій допустимій області:

f(x*) ≤ f(x), x X;

локальні

(локального мінімуму), це такі допустимі точки x* в яких цільова функція приймає найменше значення в деякому околі:

f(x*) ≤ f(x), x X ∩ Uε(x*),

де Uε(x*) = {x Rn | ‖x — x*‖ ≤ ε} — куля радіусу ε в центрі x*.

Багатокритеріальна оптимізація або програмування — це процес одночасної оптимізації двох або більше конфліктуючих цільових функцій в заданій області визначення. Задача багатокритеріальної оптимізації зустрічаються в багатьох галузях науки та техніки.

Задача багатокритеріальної оптимізації формулюється таким чином:

min_vec{x} {f_1(vec{x}), f_2(vec x), dots, f_k(vec x)},

vec x in S

де f_i: R^n to Rце k(kge 2) цільових функцій. Вектори розв'язків vec x = (x_1, x_2, dots, x_n)^Tналежать до не порожньої області визначення S.

Задача багатокритеріальної оптимізації полягає у пошуку вектора цільових змінних, який задовільняє накладеним обмеженням та оптимізує векторну функцію, елементи якої відповідають цільовим функціям. Ці функції утворюють математичне описання критерію задовільності та, зазвичай, взаємно конфліктують. Звідси, «оптимізувати» означає знайти такий розв'язок, за якого значення цільових функцій були б прийнятними для постановника задачі[2].

Для можливості оцінки якості знайдених розв'язків, зазвичай розглядають такі точки в області значення цільової функції:

  • ідеальна точка, y^I,

  • утопічна точка, y^U,

  • надір (надир), y^N.

У деяких випадках ці точки можуть бути розв'язками.

Ідеальна точка визначається як вектор y^I = (y_1^I, dots, y_p^I), кожна з координат якого має оптимальне значення відповідної складової цільової функції:[5]

y_k^I = min_{x in X} f_k(x) = min_{yin Y} y_k.

Точка надіру y^N = (y_1^N, dots, y_p^N)визначається як вектор:

y^N_k = max_{xin X_E} y_k(x) = max_{yin Y_N} y_k, qquad k = 1, dots, p.

Утопічну точку y^Uобчислюють на основі ідеальної:[6]

y^U = y^I - epsilon U,

де epsilon > 0, U — одиничний вектор.

Критерії оптимальності

Критерій Парето

Вектор розв'язку vec xin Sназивається оптимальним за Парето якщо не існує vec x'in Sтакого, що f_i(vec x) le f_i(vec x')для всіх i=1, dots, kта f_i(vec x) < f_i(vec x')для бодай одного i. Множину оптимальних за Парето розв'язків можна позначити як P(S). Цільовий вектор є оптимальним за Парето, якщо відповідний йому вектор з області визначення також оптимальний за Парето. Множину оптимальних за Парето цільових векторів можна позначити як P(Z).

Множина оптимальних за Парето векторів є підмножиною оптимальних за Парето в слабкому сенсі векторів. Вектор vec x'in Sє слабким оптимумом за Парето тоді, коли не існує вектора vec xin Sтакого, що f_i(vec x) < f_i(vec x')для всіх i=1, 2, dots, k.

Діапазон значень оптимальних за Парето розв'язків в області допустимих значень дає корисну інформацію про досліджувану задачу якщо цільові функції обмежено областю визначення. Нижні границі оптимальної за Парето множини представлено в «ідеальному цільовому векторі» vec z in R^k. Його компоненти z_iотримані шляхом мінімізації кожної цільової функції у межах області визначення.

Множину оптимальних за Парето розв'язків також називають Парето-фронтом .

Якщо одні цільові функції важливіші за інші, критерій оптимальності можна визначити за лексикографічним порядком.

Відношення лексикографічного порядку <_{mathrm{lex}}між векторами vec aта vec bвиконується, якщо a_q < b_q, де q = min left{k : a_k neq b_kright}. Тобто, перші qкомпонент вектора vec aменші за компоненти вектора vec b, а компоненти q+1 — рівні (якщо такі є). Лексикографічний порядок для випадку дійсних чисел є лінійним.

Вектор vec x in Xє лексикографічним розв'язком, якщо не існує вектора vec x' in Xтакого, що f(vec x') <_{mathrm{lex}} f(vec x).

Оскільки відношення лексикографічного порядку є лінійним, можна довести, що вектор vec xє лексикографічним розв'язком, якщо для всіх vec x' in Xвиконується:

vec f(vec x) <_{mathrm{lex}} vec f(vec x').

Основною особливістю розв'язків за лексикографічним порядком є існування вибору між критеріями. Лексикографічна впорядкованість вимагає ранжування критеріїв в тому сенсі, що оптимізація за критерієм f_kможлива лише тоді, коли було досягнено оптимуму для попередніх критеріїв. Це означає, що перший критерій має найбільший пріоритет, і лише у випадку існування декількох розв'язків за цим критерієм, буде пошук розв'язків за другим та рештою критеріїв.

Існування ієрархії серед критеріїв, дозволяє розв'язувати лексикографічні задачі послідовно, крок за кроком мінімізуючи за кожним наступним критерієм, та використовуючи оптимальні значення попередніх критеріїв як обмеження.

Для отримання оптимальних за Парето розв'язків часто використовують методи скаляризації. Оскільки цільова функція задачі багатокритеріальної оптимізації має векторні значення, її перетворюють на функцію зі скалярним значенням. Таким чином, задача багатокритеріальної оптимізації зводиться до задачі оптимізації з однією скалярною цільовою функцією. Функція скаляризації має задовільняти наступним умовам.

Нехай F — функція скаляризації, що перетворює векторну функцію vec y = vec f (vec x)на скалярну. Якщо Fзберігає впорядкованість за Парето vec y, тобто, якщо для довільних vec y^1, vec y^2 in vec f(X)виконується:

vec y^1 le vec y^2 implies F (vec y^1 ) < F (vec y^2),

тоді розв'язок vec x^0, що мінімізує Fна Xє розв'язком за Парето.

Якщо Fзберігає відношення порядку <в vec y, тобто, якщо для довільних vec y^1, vec y^2 in vec f(X)виконується:

vec y^1 < vec y^2 implies F (vec y^1 ) < F (vec y^2 ),

тоді розв'язок vec x^0, що мінімізує Fна Xє слабким за Парето. Якщо Fнеперервна на vec y, та vec x^0єдина точка мінімуму Fна X, тоді vec x^0є розв'язком за Парето.

В задачах комбінаторної багатокритеріальної оптимізації множина цільових значень не є опуклою, тому метод зважених сум не підходить для скаляризації цільових функцій для цих задач.

Часто, розв'язання задачі багатокритеріальної оптимізації відбувається за участю експерта — людини, яка обирає та ухвалює рішення на основі інформації, представленої системою підтримки прийняття рішень. Можлива участь групи з декількох експертів. У випадку участі людини у пошуку розв'язку алгоритми та методи називають інтерактивними.

Тому що можна визначити можливість об'єднання знаючи можливості кожної компоненти, можна сказати, що можливість композиційна по відношенню до оператора об'єднання. Тим не менш, вона не композиційна по відношенню до оператора перетину. Загалом:

operatorname{pos}(U cap V) leq min left( operatorname{pos}(U),  operatorname{pos}(V) right)

Коли Ω не скінченне Аксіома 3 може бути замінена на:

Для всіх індексних множин I, якщо підмножини U_{i,, i in I}є попарно неперетинні, operatorname{pos}left(cup_{i in I} U_iright) = sup_{i in I}operatorname{pos}(U_i)

Коли теорія ймовірностей використовує для опису вірогідності трапляння події лише ймовірність, теорія можливостей використовує два поняття, можливість та необхідність події. Для кожної множини U, міра необхідності означується так:

operatorname{nec}(U) = 1 - operatorname{pos}(overline U)

Де, overline Uпозначає доповнення до U, (елементи Omegaщо не належать U). Легко показати що:

operatorname{nec}(U) leq operatorname{pos}(U)для будь-якого U

і що:

operatorname{nec}(U cap V) = min ( operatorname{nec}(U), operatorname{nec}(V))

Зауважте що на відміну від теорії ймовірностей, можливість не самодвоїста. Тобто, для кожної події U, ми маємо тільки нерівність:

operatorname{pos}(U) + operatorname{pos}(overline U) geq 1

Тим не менш зберігається таке правило двоїстості:

Для кожної події U, operatorname{pos}(U) = 1, або operatorname{nec}(U) = 0

Таким чином певне переконання про подію можна представити двома числами.

Є чотири випадки, які можна інтерпретувати так:

operatorname{nec}(U) = 1означає що U- необхідна. Uобов'язково відбудеться. З цього випливає що operatorname{pos}(U) = 1.

operatorname{pos}(U) = 0означає що U- неможлива. Uніколи не відбудеться. З цього випливає що operatorname{nec}(U) = 0.

operatorname{pos}(U) = 1означає що U- можлива. Uможе відбутись. operatorname{nec}(U)може приймати довільні значення.

operatorname{nec}(U) = 0означає що Uнеобов'язкова. Uможе не відбутись. operatorname{pos}(U)необмеженою.

Перетин останніх двох випадків - operatorname{nec}(U) = 0та operatorname{pos}(U) = 1означає що ми не знаємо нічого про U. Через те що теорія можливостей дозволяє описувати подібні невизначеності, теорія можливостей має більше відношення до градацій багатозначної логіки, таких як інтуїціоністська логіка, ніж класична двозначна логіка.

Зауважте, що навідміну від ймовірності, нечітка логіка композиційна по відношенню як до об'єднання так і до перетину. Зв'язок з теорією нечітких множин можна пояснити таким класичним прикладом:

  • Нечітка логіка: Коли пляшка наполовину повна, можна сказати, що рівень правдивості твердження "Пляшка повна" 0.5. Слово "повна" - нечіткий предикат, що описує кількість рідини в пляшці.

  • Теорія ймовірностей: Існує пляшка, або повна, або зовсім порожня. Твердження "ймовірність що пляшка повна - 0.5" описує рівень довіри. Одним зі способів інтерпритувати це твердження: "Я готовий поставити на те що вона порожня, однаково як і на те що вона повна".

Існує широка формальна відповідність між теоріями можливостей та ймовірностей, де оператор додавання відповідає оператору максимуму.

Міру можливості можна розглядати як співзвучну мірі правдоподібності в теорії доведень Демпстера-Шафера. Оператори теорії можливостей можуть розглядатись як надзвичайно обережні оператори моделі переносимої довіри - сучасного варіанту теорії доказів.

Можливість можна розглядати як верхню ймовірність: будь-який розподіл можливості визначає множину допустимих розподілів ймовірності

left{, p: forall S  p(S)leq operatorname{pos}(S),right}.

Це дозволяє вивчати теорію можливостей використовуючи інструменти неточної ймовірності.

Називатимемо узагальненою можливістю будь-яку функцію що задовольняє аксімам 1 та 3. Називатимемо узагальненою необхідністю двоїсту до узагальненої можливості. Узагальнені необхідності пов'язані з простою та цікавою нечіткою логікою, яку будемо називати логіка необхідності. В детуктивному апараті логіки необхідності логічні аксіоми є звичайними класичними тавтологіями.

Нехай mhoмножина (класична). Нечітка множина A задається своєю функцією належності:

 mu_{mathbf{A}} :qquad mho to [0; 1]

Якщо  mu_{mathbf{A}} приймає значення {0, 1} то множина — класична, в іншому випадку, така множина є нечіткою.

Носій нечіткої множини A — це


mathrm{supp} mathbf{A} = left{ x in mho mid mu_{mathbf{A}} > 0 right}

А множина рівня α (де α [0; 1]) це:


mathbf{A}_{alpha} = left{ x in mho mid mu_{mathbf{A}} geq alpha right}

Тоді


mathrm{supp} mathbf{A} = bigcup_{alpha >0} mathbf{A}_alpha

А порожня множина mu_emptyset(x) =0, універсальна множина mu_mho(x) = 1.

Можна казати, що mu_{mathbf{A}}(x)це ступінь належності елемента x до множини A.

Якщо mho = mathbb Rто нечіткі множини називають нечіткими числами.

Нечітке відображення — це відображення виду:

 varphi: quad mathbf{X}_1timesmathbf{X}_2timescdotstimesmathbf{X}_ntomathbf{Y}

Нечіткі відображення задаються функціями належності образів нечітких множин.

Тобто, якщо ~mu_k(x_k)— функція належності множини mathbf{A}_kта нехай

 mathbf{B}subsetmathbf{Y},quad mathbf{A}_1subsetmathbf{X}_1,quad mathbf{A}_2subsetmathbf{X}_2, quad ldots, quad mathbf{A}_nsubsetmathbf{X}_n

Тоді функція належності множини B задається у вигляді:


mu_mathbf{B} = mathrm{supp}_{x_1,x_2, ldots, x_n in mathbf{X}}
min Big(
mu_1(x_1) mu_2(x_2) ldots mu_n(x_n) mu_varphi(x_1ldots x_n y)
Big)

Або:


mu_{varphi(x_1 ldots x_n)} = 
mathrm{supp}_{x_1, ldots, x_n atop varphi(x_1 ldots x_n)} 
min Big( mu_{a_1}(x_1),ldots,mu_{a_n}(x_n) Big)

Нижче перераховані обставини, які відображають нагальні потреби розвитку областей застосування інформаційних технологій і мотивують перехід до інформаційних систем і розробці відповідних стандартів і технічних засобів.Інформаційна неоднорідність ресурсів полягає в різноманітності їх прикладних контекстів (понять, словників, семантичних правил, відображених реальних об'єктів, видів даних, методів їх збору та обробки, інтерфейсів користувачів і т. д.). Реалізаційна неоднорідність джерел виявляється у використанні різноманітних комп'ютерних платформ, засобів керування базами даних, моделей даних і знань, засобів програмування і тестування, операційних систем тощоІнтеграція систем. Системи еволюціонують від простих, автономних підсистем до більш складним інтегрованим системам, заснованим на вимогу взаємодії компонентів.Реінжиніринг систем. Еволюція бізнес-процесів - безперервний процес, який є невід'ємною складовою діяльності організацій. Відповідно, створення системи та її реконструкція (реінжиніринг) - безперервний процес формування, уточнення вимог і проектування. Система повинна бути спроектована так, щоб її ключові складові могли бути реконструйовані при збереженні цілісності і працездатності системи.Трансформація успадкованих систем. Практично будь-яка система після створення і впровадження протидіє змінам і має тенденцію швидкого перетворення в тягар організації. Успадковані системи (Legacy Systems), побудовані на "йдуть" технологіях, архітектурі, платформах, а також програмне та інформаційне забезпечення, при проектуванні яких не були передбачені потрібні заходи для їх поступового переростання в нові системи, вимагають перебудови (Legacy Transformation) у відповідності з новими вимогами бізнес-процесів і технологій. У процесі трансформації необхідно, щоб нові модулі системи і залишилися компоненти успадкованих систем зберігали здатність до взаємодії.Повторне використання неоднорідних інформаційних ресурсів. Технологія розробки інформаційних систем повинна дозволяти великомасштабний застосовувати технологію повторного використання інформаційних ресурсів, які можуть бути "з'єднані" (тобто утворені їх "интероперабельные співтовариства") для виробництва серій стандартизованих продуктів у певній прикладній області.Продовження життєвого циклу систем. В умовах виключно швидкого технологічного розвитку потрібні спеціальні заходи, що забезпечують необхідну тривалість життєвого циклу продукту, що включає в себе постійне поліпшення його споживчих властивостей. При цьому нові версії продукту повинні підтримувати заявлені функціональності попередніх версій.Властивість інтероперабельності інформаційних ресурсів є необхідною передумовою задоволення перерахованих вище вимог.Таким чином, основний принцип формування відкритих систем полягає у створенні середовища, що включає в себе програмні та апаратурні засоби, служби зв'язку, інтерфейси, формати даних та протоколи. Таке середовище в основі має розвиваються доступні і загальновизнані стандарти і забезпечує значну ступінь взаємодії (Inter-operability), переносимість (Portability) та масштабування (Scalability) додатків і даних.Завдяки цим властивостям мінімізуються витрати на досягнення наступності та повторного використання накопиченого програмно-інформаційного зачепила при переході на більш досконалі комп'ютерні платформи, а також інтеграція систем і ресурсів в розподілені системи. Економічна рентабельність реалізації на практиці концепції відкритих систем ґрунтується на тому, що перехід до відкритих технологій створює найкращі передумови для інвестицій в ІТ, так як завдяки властивостям відкритості систем ІТ істотно підвищується кінцева ефективність їх використання.Принципи створення та використання відкритих систем застосовуються в даний час при побудові більшості класів систем: обчислювальних, інформаційних, телекомунікаційних, систем управління в реальному масштабі часу, вбудованих мікропроцесорних систем. В умовах широкого використання інтегрованих обчислювально-телекомунікаційних систем принципи відкритості складають основу технології інтеграції. У розвитку і застосуванні відкритих систем зацікавлені всі учасники процесу інформатизації: користувачі, проектувальники систем і системні інтегратори, виробники технічних і програмних засобів обчислювальної техніки і телекомунікації. Зокрема, з вбудованим мікропроцесорним систем (МПС) у рамках програми ESPRIT існує проект OMI (Open Microprocessor Initiative), спрямований на створення колективної користувальницької бібліотеки МПС відповідно до принципів відкритих систем.В умовах переходу до інформаційного суспільства, коли державне управління і більшість секторів економіки стають активними споживачами інформаційних технологій, а сектор виробників засобів та послуг інформаційних технологій безперервно зростає, проблема розвитку та застосування відкритих систем складає для кожної країни національну проблему. Так, адміністрація Клінтона ще в 1993 р. оголосила про програму створення Національної інформаційної інфраструктури на засадах відкритих систем (National Information Infrastructure Initiative), вкладала в цю програму великі гроші і сприяла інвестиціям з боку приватного сектору. Рада Європи в 1994 р. у своїх рекомендаціях про шляхи переходу до інформаційного суспільства (Bangemann Report) підкреслив, що стандарти відкритих систем повинні грати важливу роль при створенні інформаційної інфраструктури суспільства. Ведеться робота щодо створення глобальної інформаційної інфраструктури, також заснованої на принципах відкритих систем.Таким чином, в умовах переходу до інформаційного суспільства технологія відкритих систем стає основним напрямком інформаційних технологій.

Міжнародні структури в галузі стандартизації інформаційних технологій

Значення принципу взаємозв'язку відкритих систем стало усвідомлюватися, коли глобалізація економіки і бізнесу в рамках єдиного економічного простору Європи призвела до необхідності уніфікації застосовуваних інформаційних систем і технологій. Спочатку кожна країна або компанії розвивали свої програмні і мережні концепції і технічні засоби, які часто виявлялися несумісними. Різні концептуальні напрями мали свої системи форматів даних і обміну даними, наприклад система SWIFT в банківській сфері, EDIFAST в торгівлі, промисловості, на транспорті. Із-за відмінностей в протоколах системи були несумісні і не могли бути інтегровані в єдине ціле. Таким чином, подібні ситуації дали поштовх розвитку міжнародної стандартизації у галузі ІТ.Область ІТ дуже динамічна, вона характеризується швидкими темпами розвитку. При цьому визначальну роль у формуванні стратегічних орієнтирів процесу розвитку відіграють глобальні концепції. До найважливіших глобальних концепцій, передусім відносяться концепція відкритих систем і концепція Глобальної інформаційної інфраструктури (Global Information Infractructure - GII), які для практичного втілення вимагають не тільки розвиненою науково-методичної бази та всеохоплюючої системи стандартів, але і самі можуть розглядатися як віхи процесу стандартизації ІТ. Звідси випливає, що процес стандартизації ІТ також придбав глобальний характер. Його метою є повномасштабна комплексна стандартизація ІТ.Інтенсивність зусиль в області стандартизації ІТ у світовому масштабі забезпечила розвиток відповідної системи стандартів до такого рівня, коли вона стає головним носієм науково-методичних основ області ІТ. На цьому шляху отримані фундаментальні нормативно-методичні рішення, зокрема створені стандарти, що визначають:глобальні концепції розвитку галузі ІТ;концептуальний базис і еталонні моделі побудови основних розділів ІТ;функції, протоколи взаємодії, інтерфейси та інші аспекти ІТ;мови програмування, мови специфікації інформаційних ресурсів, мови управління базами даних;моделі технологічних процесів створення та використання систем ІТ, а також мови опису таких моделей;методи тестування відповідності систем ІТ вихідним стандартам і профілів.

Стандартизація [1-3]— діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання щодо наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.Під стандартизацією розуміється діяльність, спрямована на досягнення впорядкування в певній області за допомогою встановлення положень для загального і багатократного вживання відносно реально існуючих і потенційних завдань. Ця діяльність виявляється в розробці, публікації вживанні стандартів.Стандартом називається документ, в якому в цілях добровільного багатократного використання встановлюються характеристики продукції, правила здійснення і характеристики процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації і утилізації, виконання робіт або надання послуг. Стандарт також може містити вимоги до термінології, символіки, упаковки, маркування або етикеток і правил їх нанесення.

За версією ISO найважливішими результатами стандартизації повинні бути:підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню;усунення перешкод у торгівлі;сприяння науково-технічному співробітництву.

Види стандартизації за рівнем:Міжнародна стандартизація — стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн;Регіональна стандартизація — стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору;Національна стандартизація — стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.Об'єктами стандартизації є:матеріали, складники, обладнання, системи, їх сукупність;правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, персонал, системи управління;вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування тощо.Суб'єктами стандартизації є:Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації (ЦОВМ);рада стандартизації та технічного регулювання;технічні комітети стандартизації;інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Центральні органи виконавчої влади та організації мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:Розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати правила їх розроблення, позначення та застосування;Представляти Україну у відповідних спеціалізованих міжнародних та регіональних організаціях стандартизації, виконувати зобов'язання, передбачені положеннями про ці організації;Створювати і вести реєстри нормативно-правових актів та нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;Видавати та розповсюджувати свої стандарти, документи спеціалізованих відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на основі положень про ці організації або відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим організаціям.Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.Завдання стандартизації полягають у створенні умов для досягнення:економії всіх видів ресурсів;безпеки продукції, робіт і послуг для довкілля, життя, здоров'я і майна;безпеки господарських об'єктів з врахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;технічної та інформаційної сумісності, а також взаємозамінюваності продукції;якості продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технології;єдності вимірювань;обороноздатності і мобілізаційної готовності країни.Стандартизація, як основа технічного регулювання, знаходить дуже широке застосування майже в усіх галузях, вона чітко встановлює вимоги до продукції  та питань безпеки, вона дозволяє досягати рівня стандартної  або навіть конкурентоспроможної якості (наприклад, на рівні галузевих стандартів) відповідно до мети застосування.Національна стандартизація через процес гармонізації з міжнародними нормативними документами, що отримали міжнародне визнання, служить перепусткою на світові ринки для вітчизняних виробників.Загально-технічні та організаційно-методичні стандарти, як правило, об'єднують в комплекси (системи) стандартів для нормативного забезпечення в певній галузі діяльності. Їх використання дає можливість спростити розробку, конструювання і підготовку виробництва нових виробів, скоротити виробничі цикли, здешевити і поруч з тим підвищити якість вдосконаленої продукції. Подальший розвиток стандартизації веде до створення великих комплексів, що охоплюють цілі галузі, а часто такі комплекси стають і міжгалузевими.До числа міжгалузевих систем входять Єдина система конструкторської документації (ЄСКД), Єдина система технологічної документації (ЄСТД), Система метрологічних стандартів, об'єднаних назвою «Метрологія», Система стандартів безпеки праці (ССБП), Єдина система технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ), Система розробки і впровадження продукції у виробництво (СРПВ), Система стандартів у галузі охорони природи, Система стандартів на коди і кодування інформації тощо. До систем, які не можна назвати міжгалузевими бо мають загальнодержавне значення слід віднестиДержавну систему стандартизації України. Стандарти Державної системи стандартизації України позначаються перед реєстраційним номером цифрою 1.

Існує, також, низка методичних принципів, що застосовуються в діяльності зі стандартизації, серед яких найважливішими є:застосування системи переважних чисел полягає у використанні певних, науково обґрунтованих, рядів чисел (номіналів) при виборі номінальних значень параметрів виробів, що проектуються і виготовляються;вибір та оптимізація параметричних рядів виробів, які передбачають, що параметри об'єктів стандартизації вибираються не довільно, а визначаються за єдиними правилами, які нормуються комплексом стандартів;уніфікація виробів полягає у виборі оптимальної кількості або в раціональному скороченні числа типів, видів, параметрів і розмірів об'єктів однакового чи близького функціонального призначення. ;комплексна стандартизація передбачає розробку системи стандартів, що визначають оптимальні взаємопов'язані та взаємоузгоджені норми і вимоги до самого об'єкта та його елементів, з яких він складається чи від яких він залежить;випереджувальна стандартизація полягає в установленні підвищених вимог і норм відносно досягнутого рівня.

При розробці стандартів використовують науково-технічні результати науково-дослідних, дослідно-конструкторських, дослідно-технологічних, проектних робіт, результати патентних досліджень, міжнародні, регіональні стандарти, правила, норми і рекомендації з стандартизації, прогресивні національні стандарти інших країн та іншу інформацію про сучасних досягненнях вітчизняної та зарубіжної науки, техніки і технології.Державні стандарти України (ДСТУ) містять вимоги, які стосуються забезпечення безпеки машинобудівної продукції для здоров'я людей і гігієни роботи, забезпечення вірогідності та єдності вимог під час розробки, виготовлення, експлуатації й збереження машинобудівної продукції. Вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню на всій території України.Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляються на продукцію, на яку відсутній державний стандарт України, або якщо буде потреба встановити нові вимоги, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України (СНТС) розширюють результати фундаментальних і прикладних досліджень, отриманих в окремих областях знань або в сферах професійних інтересів.Технічні умови (ТУ) є нормативним документом, що визначає необхідні експлуатаційні умови продукції, що випускається й для якої відсутній державний або галузевий стандарт.Стандарт організації України (СОУ) розробляється на продукцію або на технологічний процес, які реалізуються на конкретному підприємстві.Крім зазначених, до категорії нормативних документів зі стандартизації потрібно віднести: міждержавні стандарти; регіональні стандарти; міжнародні стандарти (ISO); національні стандарти інших країн. Міжнародні, міждержавні, регіональні й національні стандарти інших країн в Україні застосовують у рамках міжнародних договорів у встановленому порядку.З 1 січня 2016 європейські та міжнародні стандарти діятимуть на території України замість національних стандартів. Про це йдеться в наказі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1493 "Про прийняття європейських і міжнародних нормативних документів як національних стандартів України, змін до національних стандартів України та скасування національних стандартів України" від 30 грудня 2014 року. Відповідні зміни відбуваються за законом "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" та на виконання статей 26 і 124 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Стан і розвиток стандартизації в галузі інформаційних технологій характеризуються в даний час наступними особливостями:кілька сотень міжнародних і національних стандартів не повністю і нерівномірно задовольняють потреби у стандартизації об'єктів і процесів створення і застосування складних ІС;тривалі строки розробки, погодження та затвердження міжнародних і національних стандартів (3-5 років) призводять до їх консерватизму та хронічного відставання від сучасних технологій створення складних ІС;стандарти сучасних ІС повинні враховувати необхідність побудови ІС як відкритих систем, забезпечувати їх розширюваність при нарощуванні або зміні виконуваних функцій;в області ІВ функціональними стандартами підтримані і регламентовані лише найпростіші об'єкти і рутинні, масові процеси;найбільш складні і творчі процеси створення і розвитку великих розподілених ІС (системний аналіз і проектування, інтеграція компонентів та систем, випробування та сертифікація ІВ і т. н.) майже не підтримані вимогами і рекомендаціями стандартів з-за різноманітності змісту, труднощі їх формалізації та уніфікації;прогалини і затримки у підготовці та виданні стандартів високого рангу, а також поточна потреба в уніфікації і регламентуванні сучасних об'єктів і процесів в області ІВ призводять до створення численних нормативних і методичних документів галузевого, відомчого або фірмового рівнів;наступні селекція, вдосконалення та узгодження нормативних і методичних документів у ряді випадків дозволяють створити на їх основі національні і міжнародні стандарти.Наведений список проблем у загальному вигляді окреслює поле діяльності в галузі міжнародної стандартизації.

У визначенні середовища відкритих систем, наведеному вище, слід звернути увагу на те, що середовище в своїй основі має розвиваються, доступні і загальновизнані стандарти. Це означає, що дуже важливий механізм вироблення стандартів, їх узгодження або гармонізація. Питаннями розробки стандартів і специфікацій в області інформаційних технологій займаються в усьому світі більше 300 організацій, які можна розділити на три категорії: акредитовані організації по стандартизації, виробники і групи користувачів. Усередині кожної з цих категорій організації об'єднуються між собою, в тому числі в різні асоціації та консорціуми, організації всіх цих категорій беруть участь у складному і дорогому процесі вироблення стандартів за принципами робочих груп (Workshop).

Cистема авторитетних міжнародних організацій (ISO - Міжнародна організація стандартизації, IEC - Міжнародна електротехнічна комісія), грають значну роль у вирішенні завдань стандартизації ІТ.У цій діяльності беруть участь також багато спеціалізовані професійні організації:IEEE (Інститут інженерів по електротехніці і електроніці - міжнародна організація - розробник ряду важливих міжнародних стандартів в області ІТ);CEN-Європейський комітет стандартизації широкого спектру товарів, послуг і технологій, у тому числі пов'язаних з областю розробки ІТ, аналог ISO).

Процес стандартизації інформаційних технологій повинен мати методологічне підґрунтя, яке дозволило б обґрунтовано визначати методи і об'єкти стандартизації. При цьому поняття "інформаційні технології" трактується наступним чином: "Інформаційні технології включають специфікацію, проектування і розробку систем і засобів, що мають справу зі збором, поданням, обробкою, безпекою, передачею, організацією, зберіганням і пошуком інформації, а також обміном і управлінням інформацією".Таке тлумачення і єдина методологічна база пов'язані з загальними принципами побудови інформаційних систем і застосовуваними засобами аналізу і розробки. Вона реалізована у вигляді методологічного базису відкритих систем [3].Методологічний базис інформаційних технологій являє собою основу для створення найбільш економічно рентабельних технологій і систем, що задовольняють властивостям відкритості. Найбільш значними результатами у становленні методологічного базису відкритих систем сьогодні є:створення системи спеціалізованих міжнародних організацій з цілісної розробці і стандартизації відкритих систем;розробка еталонних моделей і відповідних їм базових специфікацій для найважливіших розділів області ІТ, що дозволило сформувати концептуальний і функціональний базис простору ІТ/ІС.

Методологічний базис інформаційних технологій, основну частину якого складають специфікації ІТ різних рівнів абстракції, формується на основі ієрархічного підходу, що сприяє аналізу його структури за допомогою деякої багаторівневої моделі.

У моделі виділені наступні рівні специфікацій інформаційних технологій:концептуальний рівень (рівень метазнань) - складається з архітектурних специфікацій, які називаються еталонними моделями (Reference Model), які призначені для структуризації специфікацій функцій, які визначають семантику конкретних галузей інформаційних технологій;функціональний рівень, або рівень базових стандартів, - включає в себе також PAS і призначений для визначення індивідуальних функцій або наборів функцій, описаних в еталонних моделей;предметні, або локальні, профілі ІТ, тобто профілі, що розробляються на основі використання базових специфікацій, які відносяться до предметної області, описаної однієї еталонною моделлю.

Модель взаємозв'язку відкритих систем OSI (Open Systems Interconnection) використовується в якості основи для розробки багатьох стандартів ISO в галузі ІТ. Публікація цього стандарту підвела підсумок багаторічної роботи багатьох відомих телекомунікаційних компаній і стандартизующих організацій.У 1984 р. модель отримала статус міжнародного стандарту ISO 7498, а в 1993 р. вийшло розширене і доповнене видання ISO 7498-1-93. Стандарт має складовою заголовок "Інформаційно-обчислювальні системи - Взаємозв'язок (взаємодія) відкритих систем - Еталонна модель". Коротка назва - "Еталонна модель взаємозв'язку (взаємодії) відкритих систем.Модель базується на розбитті обчислювальної середовища на сім рівнів, взаємодія між якими описується відповідними стандартами і забезпечує зв'язок рівнів незалежно від внутрішньої побудови рівня в кожній конкретній реалізації. Основною перевагою цієї моделі є детальний опис зв'язків у середовищі з точки зору технічних пристроїв і комунікаційних взаємодій. Разом з тим вона не бере в розрахунок взаємозв'язок з урахуванням мобільності прикладного програмного забезпечення.У відповідності з ISO 7498 виділяють сім рівнів (шарів) інформаційного взаємодії, які відокремлені один від одного стандартними інтерфейсами: прикладний рівень; рівень подання;сеансовий рівень сесії;транспортний;мережевий;канальний;фізичний.Стандартний інтерфейс в деяких специфікаціях може називатися послугою. При розбитті середовища на рівні дотримувалися наступні принципи:не створювати занадто багато дрібних розбиття, так як це ускладнює опис системи взаємодій;формувати рівень з функцій - це в разі необхідності дозволяє швидко перебудовувати рівень і істотно змінити його протоколи для використання нових рішень в області архітектури, програмно-апаратних засобів, мов програмування, мережевих структур, не змінюючи при цьому стандартні інтерфейси взаємодії і доступу;розташовувати на одному рівні аналогічні функції;створювати окремі рівні для виконання таких функцій, які явно розрізняються за реалізує їх дій або технічних рішень;проводити межу між рівнями в такому місці, де опис послуг є найменшим, а число операцій взаємодій через кордон  зведено до мінімуму;проводити межу між рівнями в такому місці, де в певний момент повинен існувати відповідний стандартний інтерфейс.

Міжнародні організації та консорціуми - розробники стандартів:CENELEC-Європейський комітет стандартизації рішень в електротехніці, зокрема стандартизації комунікаційних кабелів, волоконної оптики та електронних приладів - аналог IEC);ETSI (Європейський інститут з стандартизації в області мережевої інфраструктури - аналог ITU-T);OMG (Група об'єктно-ориентрованного управління - найбільший міжнародний консорціум, який здійснює розробку стандартів для створення уніфікованого розподіленого об'єктного програмного забезпечення, що включає в себе понад 600 компаній - виробників програмного продукту, розробників прикладних систем і кінцевих користувачів);ЕСМА (Європейська асоціація виробників обчислювальних машин - міжнародна асоціація, метою якої служить промислова стандартизація інформаційних і комунікаційних систем); та ін.У 1987 р. ISO та IEC об'єднали свою діяльність в області стандартизації ІТ, створивши єдиний орган JTC1, призначений для формування всеохоплюючої системи базових стандартів в області ІТ і їх розширень для конкретних сфер діяльності.

До основних цілей Комітету JTC1 належать розробка, підтримка, просування стандартів ІТ, які є необхідними для глобального ринку, що задовольняють вимогам бізнесу і користувачів і мають відношення:до проектування і розробку систем і засобів ІТ;продуктивності і якості продуктів і систем ІТ;безпеки систем ІТ і інформації;переносимості прикладних програм;інтероперабельності продуктів і систем ІТ;уніфікованим засобів і оточенням;гармонизированному словника понять області ІТ;дружнім і ергономічний користувацьких інтерфейсах.

Робота над стандартами ІТ в JTC1 тематично розподілена за подкомитетам (Subcommittees - SC). Нижче показані підкомітети та групи JTC1, пов'язані з розробкою стандартів ІТ, що належать до оточення відкритих систем OSE (Open Systems Environment):С2 - символьні набори і кодування інформації;SC6 - телекомунікація та інформаційний обмін між системами;SC7 - розробка програмного забезпечення і системна документація;SC18 - текстові та офісні системи;SC21 - відкрита розподілена обробка (Open Distributed Processing - ODP), управління даними (Data Management - DM) і взаємозв'язок відкритих систем (Open System Interconnection - OSI);SC22 - мови програмування, їх оточення і інтерфейси системного програмного забезпечення;SC24 - комп'ютерна графіка;SC27 - загальні методи безпеки для ІТ-приложеиий;SGFS - спеціальна група по функціональним стандартам.

Результатом цілеспрямованої діяльності по стандартизації стало створення розвиненої системи стандартів, що охоплює весь спектр основних напрямків ІТ. Діапазон цих рішень включає в себе методичні керівництва, глобальні концепції розвитку галузі ІТ, основоположні еталонні моделі, а також специфікації типових аспектів розробки, тестування, функціонування, використання систем ІТ.Характерна особливість стандартів ІТ полягає в тому, що вони містять визначення основних понять та термінів області ІТ, опису моделей, сценаріїв, функцій, правил поведінки та подання інформації. По суті, в стандартах ІТ властивості систем ІТ представляються у вигляді концептуальних, функціональних, інформаційних моделей об'єктів стандартизації. Системний підхід до проектування профілів спирається на класифікацію базових специфікацій і PAS, в основі якої використовується по суті ортогональний набір еталонних моделей. Зокрема, нижче наводиться можлива класифікація базових специфікацій [1-3].Базові функції ОС: визначаються стандартами по оточенню відкритих систем POSIX (Portable Operating System Interface for Computer Environments) [ISO/IEC 9945/1:1990, (IEEE Std 1003.1 - 1990), Information technology. Portable Operating System Interface (POSIX) - Part 1: System Application Program Interface (API).

Функції управління базами даних:мова баз даних SQL (Structured Query Language);інформаційно-довідкова система IRDS (Information Resource Dictionary System);протокол розподілених операцій RDA (Remote Database Access);PAS Microsoft на відкритий прикладний інтерфейс доступу до баз даних ODBC API.

Функції користувацького інтерфейсу, які включають в себе наступні стандарти ІТ:MOTIF з OSF для графічного інтерфейсу (GUI);стандарт OPEN LOOK;X Window разом з GUI і телекомунікаціями;стандарти для віртуального терміналу (Virtual Terminal - VT), включаючи процедури роботи VT в символьному режимі через TCP/IP;стандарти машинної графіки GKS (Graphical Kernel System);GKS-3D (Graphical Kernel System - 3 Dimentional);PHIGS (Programmers Hierarchical Interactive Graphics System);CGI (Computer Graphics Interface).

Базові специфікації є основними будівельними блоками, з яких конструюються конкретні відкриті технології, і відносяться до поняття "загальнодоступні специфікації" (Publicly Available Specifications - PAS). Система PAS охоплює стандарти де-факто, які не є міжнародними стандартами. Однак зараз інтенсивно здійснюється процес прийняття найбільш поширених і супроводжуваних PAS в якості міжнародних стандартів, що відкриває можливість використання PAS як елементи стандартизованих профілів ІТ. Розподілені додатки: специфікації спеціальних сервісних елементів прикладного рівня моделі OSI, стандартів Internet, OMG, X/Open.

Крім базових в даний час існують сотні різних типових і конкретних специфікацій, розроблених і розробляються в десятках організацій, що займаються стандартизацією ІТ. Для оцінки придатності та актуальності гой чи іншої специфікації розроблена система оцінки специфікацій, яка призначена для постачальників і користувачів. В рамках цієї системи кожна специфікація оцінюється з позиції її відповідності деяким виділеним критеріям: ступеня узгодженості, повноти, зрілості, стабільності, ступеня актуалізації, доступності. Наприклад, низька оцінка за ступенем узгодженості призначається тим вимогам, які є приватній (корпоративній) приналежністю і використовуються обмеженою групою постачальників і користувачів. Навпаки, високо оцінюються специфікації, які стали загальновизнаними національними або міжнародними стандартами.Параметр повноти оцінює ступінь, в якій специфікація описує основні властивості системи, необхідні для забезпечення функціональної області послуг. Зрілість вказує на рівень розвитку відповідної технології - високу оцінку отримують специфікації, розроблені для добре вивчених і активно застосовуваних технологій: еталонна модель достатньо опрацьована, існують розвинені формалізовані математичні моделі, технологічні принципи широко використовуються на практиці. Висока оцінка стабільності означає, що специфікація "усталилася" і ніяких істотних змін в найближчі роки не передбачається. Також високо оцінюються специфікації, орієнтовані на широкий діапазон систем і програмних продуктів, доступних широкому колу розробників і постачальників з різними прикладними платформами.Середні оцінки за вказаними показниками присвоюються тим вимогам, які вимагають деяких додаткових функцій для забезпечення більш високої ефективності застосування в призначеній для них середовищі. Розширення функціонального поля і підвищення рівня оцінки можна досягти розробкою відповідного стандарту або включенням цієї специфікації до складу іншої, більш "просунутої" специфікації.Ідентифікація специфікацій проводиться по наступним елементам: ім'я (найменування) специфікації, дата публікації (дата, коли специфікація стала доступною для загального використання), організація-спонсор (організація, відповідальна за розробку та/або підтримання, та/або існування даної специфікації), придатність, ступінь узгодженості, доступність вироби, повнота, зрілість, стабільність, проблеми/обмеження, атестаційне тестування, прив'язки, подальші можливості розвитку, альтернативні специфікації [3].Аналіз базових специфікацій ІТ показує, що сучасна методологічна база відкритих систем являє собою складну систему концептуальних, структурних, функціональних, поведінкових і лінгвістичних моделей, взаємопов'язаних між собою, а також допоміжних процедур і засобів. При цьому еледует відзначити динамічність розвитку всієї цієї системи, підтримуваного цілеспрямованою діяльністю розвиненої інфраструктури спеціалізованих міжнародних інститутів.

Наведений огляд базових специфікацій ІТ є досить загальним і можливі інші підходи до класифікації та аналізу специфікацій ІТ. Однак область специфікацій ІТ, незважаючи на обширність і технічну складність, легко систематизується, що важливо при використанні специфікацій в процесі розробки нових відкритих систем і технологій, наприклад, за допомогою апарату функціональної стандартизації - профілювання.При розробці архітектури та створенні інфраструктури корпоративної ІС неминуче постає питання про її захищеності від загроз. Вирішення питання полягає в докладному аналізі таких взаємно пересічних видів робіт, як реалізація І З і атестація, аудит та обстеження безпеки ІС.Основою формального опису систем захисту традиційно вважається модель системи захисту з повним перекриттям, в якій розглядається взаємодія області загроз, що захищається області та системи захисту. Таким чином, модель може бути представлена у вигляді трьох множин: Т = {ti} - множина загроз безпеки, Про = {проj} - множина об'єктів (ресурсів) захищеної системи, М = {mk} - безліч механізмів безпеки.Елементи цих множин знаходяться між собою у певних відносинах, власне, і становлять систему захисту. Для опису системи захисту зазвичай використовується графовая модель. Безліч відносин "загроза - об'єкт" утворює двудольний граф {T, О}. Мета полягає в тому, щоб перекрити всі можливі ребра в графі. Це досягається введенням третього набору М; у результаті виходить тридільна граф {T, М, О}.Розвиток моделі передбачає введення ще двох елементів. Нехай V - набір вразливих місць, визначається підмножиною декартова твори x O}: vr= <ti, проj>. Під вразливістю системи захисту розуміють можливість здійснення загрози Т у відношенні об'єкта О. (На практиці під вразливістю системи захисту зазвичай розуміють ті властивості системи, які або сприяють успішному здійсненню загрози, які можуть бути використані зловмисником для її здійснення.)Визначимо В як набір бар'єрів, що визначається декартовым твором {V х М): b1 = <ti, проj, тk>, що представляють собою шляху здійснення загроз безпеки, перекриті засобами захисту. В результаті отримуємо систему, що складається з п'яти елементів: <T, О, М, V,>, що описує систему захисту з урахуванням наявності вразливостей.Для системи з повним перекриттям для будь уразливості є усуває її бар'єр. Іншими словами, в подібній системі захисту для всіх можливих загроз безпеки існують механізми захисту, що перешкоджають здійсненню цих загроз. Дана умова є першим фактором, що визначає захищеність І С, другий фактор - "міцність" і надійність механізмів захисту.В ідеалі кожен механізм захисту повинен виключати відповідний шлях реалізації загрози. Насправді ж механізми захисту забезпечують лише певну ступінь опірності загрозам безпеці, тому в якості характеристик елемента набору бар'єрів b1 = <ti, проj, тk> може розглядатися набір <Р1, L1, R1>, де Р1 - ймовірність появи загрози; L1 - величина збитку при вдалому здійсненні загрози щодо захищених об'єктів (рівень серйозності загрози); R1 - ступінь опірності механізму захисту тk, характеризується ймовірністю сто подолання.Надійність бар'єру b1 = <ti, проj, тk> характеризується величиною залишкового ризику Risk1, пов'язаного з можливістю здійснення загрози ti щодо об'єкта інформаційної системи проj при використанні механізму захисту mk. Ця величина визначається по наступній формулі: Risk1 = Pk Lk (1 - Rk). Для знаходження зразкової величини захищеності S можна використовувати наступну просту формулу: S = 1/Risk0, де Risk0 є сумою всіх залишкових ризиків, (0 <[Pk, Lk]<1), (0≤Pk<1).Сумарна величина залишкових ризиків характеризує приблизну сукупну вразливість системи захисту, а захищеність визначається як величина, зворотна уразливості. При відсутності в системі бар'єрів bk,, "перекривають" виявлені вразливості, ступінь опірності механізму захисту Рк приймається рівною нулю.На практиці отримання точних значень наведених характеристик бар'єрів утруднене, оскільки поняття загрози, шкоди і опірності механізму захисту важко формалізувати. Так, оцінку збитку в результаті несанкціонованого доступу до інформації політичного і військового характеру точно визначити взагалі неможливо, а визначення ймовірності здійснення загрози не може базуватися на статистичному аналізі. Побудова моделей системи захисту і аналіз їх властивостей складають предмет теорії безпечних систем, ще тільки оформляється в якості самостійного напрямку.Для захисту інформації економічного характеру, що допускає оцінку збитку, розроблені вартісні методи оцінки ефективності засобів захисту. Для цих методів набір характеристик бар'єру доповнює величина С, витрати на побудову засоби захисту бар'єру b1. В цьому випадку вибір оптимального набору засобів захисту пов'язаний з мінімізацією сумарних витрат W = {w1}, складаються з витрат З =1} на створення засобів захисту і можливих витрат у результаті успішного здійснення загрозФормальні підходи до вирішення задачі оцінки захищеності з-за труднощів, пов'язаних з формалізацією, широкого практичного поширення не отримали. Значно більш дієвим є використання неформальних класифікаційних підходів. Для цього застосовують категорування: порушників (за цілями, кваліфікації і доступних обчислювальних ресурсів); інформації (за рівнями критичності та конфіденційності); засобів захисту (по функціональності і гарантованості реалізованих можливостей); ефективності і рентабельності засобів захисту; і т. п.Фахівцям в області ІБ сьогодні практично неможливо обійтися без знань відповідних стандартів і специфікацій. На те є кілька вагомих причин. Формальна причина полягає в тому, що необхідність проходження деяким стандартам (наприклад, криптографічним і Керівним документам Федеральної служби з технічного та експортного контролю) закріплена законодавчо. Переконливі і змістовні причини. По-перше, стандарти і специфікації - одна з форм накопичення знань, насамперед про процедурному і програмно-технічному рівнях ІБ і ІВ. В них зафіксовані апробовані, високоякісні рішення і методології, розроблені найбільш кваліфікованими компаніями в області розробки ПЗ та безпеки програмних засобів. По-друге, і ті й інші є основним засобом забезпечення взаємної сумісності апаратно-програмних систем і їх компонентів, причому в інтернет-співтоваристві цей засіб працює досить ефективно. На верхньому рівні можна виділити дві істотно відмінні одна від одної групи стандартів і специфікацій:оціночні стандарти, призначені для оцінки і класифікації ІС і засобів захисту за вимогами безпеки;специфікації, що регламентують різні аспекти реалізації і використання засобів і методів захисту.Оціночні стандарти описують найважливіші з точки зору ІБ поняття і аспекти ІС, граючи роль організаційних та архітектурних специфікацій. Спеціалізовані стандарти і специфікації визначають, як саме будувати ІС запропонованої архітектури та виконувати організаційні вимоги..Поточна версія стандарту зберегла структуру попередньої версії і дещо розширила її. В даний час став доступним стандарт ISO/IEC 27005 - 2008 (BS 7799-3:2006) "Керівництво з менеджменту ризиків інформаційної безпеки".Розроблені в різних країнах сотні галузевих стандартів, нормативних документів і специфікацій щодо забезпечення ІБ, які застосовуються національними компаніями при розробці програмних засобів, ІС та забезпечення якості і безпеки їх функціонування.

Інформаційна система оцінки якості електронних видань

Сайт – це інформаційний ресурс, тому саме інформація є найважливішим показником його якості. Користувачі шукають та відвідують, як правило, саме такі сайти – наповнені конкретною, цікавою, сучасною інформацією. Інформаційне наповнення – перша ознака якісного сайту, а також ефективний засіб зробити його привабливим для відвідувачів.Зазвичай люди оцінюють все по зовнішньому вигляду, сайти – не виняток. Проте дизайн сайту, його естетичні особливості, стиль – це ще й важливі складові зручної роботи. Крім того, сайт який подобається візуально, хочеться роздивитися, ознайомитися з його інформацією – і це теж є важливою ознакою якості ресурсу. [1-3]Зручність роботи на сайті, простота навігації у ньому, можливість знайти саме те що потрібно не затрачаючи при цьому багато часу на блукання по ньому – ще одна категорія, яка характеризує його якість. У випадку, якщо людина знаходить цікавий сайт, вона часто його відвідує і після вивчення викладеної інформації – сайт стає нецікавим. Тому інформаційне оновлення – необхідна ознака його розвитку. Вміст сайту повинен бути наповнений власною інформацією, а не взятою з інших сайтів. Це важливий аспект тому, що копіювання інформації часто є незаконним, необхідно враховувати збереження права на інтелектуальну власність, до того ж варто пам’ятати про цінність та унікальність інформації, яка є неповторною та відрізняється від іншої, і яка розміщена лише на конкретному сайті. [3, 5]

Критерії якості для бізнес-сайтів:-середня кількість відвідувачів сайту на день,середня кількість сторінок сайту, які переглянули відвідувачі,середня вартість залучення одного відвідувача,середня кількість реальних покупців сайту у відсотковому співвідношенні до загальної кількості відвідувачів,термін окупності сайту,рентабельність сайту,час роботи сайту у штатному режимі без необхідності його редизайну,середній час, який відвідувач провів на сайті.Кінцева якість сайту залежить від багатьох складових – від якості технічного завдання на розробку сайту. Якщо в технічному завданні на розробку сайту закладені показники, які не відповідають поставленим перед конкретним бізнесом завданням, і відповідно перед сайтом, тоді кінцева якість сайту не відповідатиме якості сучасного бізнес-сайту. Оцінку якості бізнес-сайту можна здійснити лише на основі тих показників, які можна перевірити за визначеними критеріями. [1, 3]Для здійснення об’єктивної оцінки сайту коректно використовувати не плаваючі фактори (такі як художній образ, графічне оформлення), а стійкі критерії аналізу якості: його інформативність, якість тематичного змісту (контенту), його структуру, навігацію та компонування, ілюстрованість і тому подібне – все те, що в кінцевому результаті для конкретного проекту і визначається узагальнюючим терміном інформаційна та художня цінність.Насамперед, інформація про техніку, засоби та способи оцінки сайту адресована замовникам веб-проектів та авторам технічних умов (технічних завдань), веб-майстрам та дизайнерам, а також творцям тематичного та спеціалізованого контенту для веб-проектів, а також усім, хто бажає заробляти гроші в Інтернеті.Крім того, розглядаючи який-небудь мережний проект, як об’єкт для критики, необхідно повністю ігнорувати всі його існуючі відносні фактори, такі як: рейтинг, його цитування іншими, відвідуваність та інше, а також авторитетність його творця. Підхід до оцінювання сайту повинен бути цілком однаковим як для проекту, створеного професійним веб-дизайнером, так і для ресурсу, автором якого є недосвідчений початківець. Справа в тому, що створення веб-проектів – це, по-перше, саме творчість. І ні в якому разі не варто вважати, що результатом роботи досвідченого професіонала буде якийсь шедевр – так само, як деколи початківці демонструють досить цікаві проекти.Важливим є такий аспект як призначення сайту. Чи має ресурс здатність виконувати поставлені завдання.Введемо такий оцінювальний фактор як потенційна функціональність сайту: проект має бути створений таким чином, щоб повною мірою бути здатним виконувати необхідні функції, для яких призначений даний проект. Насправді, не важко проаналізувати сайт за таким фактором: спочатку визначаємо призначення проекту, пізніше, виходячи з цього, встановлюємо міру його функціональності – і складаємо перелік необхідних та достатніх критеріїв оцінки з потрібною ієрархією. З точки зору професійного підходу до методики оцінювання сайту, призначення проекту – це дуже важливий критерій. Всі інші фактори (тематичне наповнення, художнє оформлення) відносно нього є якщо не другорядними, то хоча б повинні розглядатися лише після оцінки призначення проекту. Бо для цілей власника не має значення ні повнота досліджень висвітленої теми, ні динамічність чи інтерактивність сайту, ні всі інші естетичні критерії аналізу сайту – якщо ресурс виконує свою функцію, нехай навіть службового сателіту, який є фундаментом для основного проекту. Отже, спочатку необхідно визначити ціль створення ресурсу, а вже потім стане зрозумілим, наскільки глибоко слід характеризувати всі інші оцінювальні фактори.Важливо врахувати ще кілька моментів під час створення якісного сайту. 95% того, що зазвичай називають веб-дизайном – це типографіка.Попередньо налаштований браузером розмір шрифту для довгих текстів переважно невеликий, його важко сприймати, браузери виставляють його за замовчуванням. При створенні браузера передбачалося, що він буде показувати текст саме цього розміру. Коли користувач читає такий текст, він не має бажання натискати на кнопки збільшення або зменшення шрифту, не хоче змінювати свої налаштування, він просто хоче читати. Він хоче щоб текст був налаштований максимально близько до його уподобань. Спочатку набагато складніше зробити гарний макет сайту з великим розміром шрифту, але ця складність допоможе зробити простішим, більш доступним і більш зрозумілим сайт для користувача. Завантажити сайт інформацією нескладно, а от зробити його простим і зручним у користуванні важче. Спочатку викликатиме велике здивування користувача великий попередньо встановлений в браузерах розмір шрифту. Але з часом користувач вже не захоче читати текст менший 100% або 1 em. Ширина рядка набору повинна бути пропорційна до розміру шрифту. Занадто широкі рядки стомлюють очі і викликають несприятливий психологічний ефект. Наявність повітря навколо тексту знижує напругу, завдяки чому стає набагато легше сконцентруватися на суті тексту. Не потрібно намагатися заповнити вікно браузера цілком. Те, що порожній простір виглядає краще, – не побічний ефект, а логічний наслідок функціонального дизайну.Не менш важливе питання ширини колонки. Необхідно переконатися, що ширина рядка не дуже велика, а також, що залишилося досить порожнього місця ліворуч і праворуч від колонки тексту. Це допоможе очам легше перестрибувати з кінця одного рядка до початку іншого. Добре, коли рядок тексту з масштабованою шириною, тоді не потрібно налаштовувати ні розмір вікна браузера, ні розмір шрифту.Звідси можемо вивести таке основне правило – 10-15 слів на рядок. При гумовій верстці з розміром шрифту 100% стандартна рекомендація для більшості розширень екрану – колонка шириною 50% від ширини вікна браузера.Фахівці з читання вважають, що щільно стиснуті по вертикалі рядки зменшують швидкість читання, оскільки верхній і нижній рядки схоплюються оком одночасно. Це ж відноситься і до випадків, коли інтервал занадто великий. Стандартний інтервал замалий. Якщо збільшити міжрядкову відстань, текст буде читатися набагато легше. Звичайна рекомендація – інтервал 140% від стандартного.Неприпустимими є поєднання сірого тексту на світло-сірому фоні, на жовтому фоні, на білому тлі, жовтий текст на червоному тлі, зелений текст на червоному фоні і таке інше. Користувачі хочуть мати можливість шукати в тексті, копіювати текст та зберігати його, виділяти текст курсором мишки під час читання. Текст у вигляді картинки може виглядати красиво, але візуальна краса в мережі не головне. Головне – це взаємодія та інформація, а інформація повинна бути легкою для читання, використання, масштабування, цитування і пересилання.

Якщо сайт створено і він функціонує в мережі, то як можна оцінити концепцію викладу інформації на ньому з професійного боку.Сайт розглядають на загальних засадах, тому при безкоштовному виконанні такої послуги оцінка сайту може затягнутися на невизначений термін. Це основний недолік такого виду оцінювання сайту. Для того, щоб сайт оцінили експерти за 1 чи 2 дні позачергово – необхідно викласти певну суму грошей. Однак це виправданий крок, адже тоді власник сайту буде мати інформацію про основні помилки та недоліки при створенні та експлуатації сайту.Загалом оцінку сайтів проводять за різними критеріями сайтобудування.

Cтандартизація коду сторінки: перевірка на наявність помилок в коді html;перевірка посилань: працездатність, наявність необхідних атрибутів;відповідність коду html стандартам мови;відповідність таблиць стилів CSS стандартам мови;відповідність елементів мови xml (rss - фіди) стандартам мови;недоречність використання визначених тегів в тексті сторінки;перевантаженість коду;поради експертів як правильно оптимізувати сторінки на сайті власника;тестування веб-додатків на сайті.Cтандартизація дизайну: перевірка якості навігації на сайті;зайві елементи в дизайні сторінок сайту;коректність відображення сторінки у різних браузерах;загальні зауваження та поради щодо покращення юзабіліті проекту;поради щодо оптимізації графіки на сайті.Cтандартизація сайту:визначення та аналіз статистичних показників сайту;аналіз видимості сайту в пошукових системах Інтернету (індексація сторінок, коректність файлу robots.txt);аналіз основних тегів сторінки (аналіз заголовку сторінки, тегів h1-h6, strong, b, і, p та інших), оптимізація яких впливає на рангування сайту в пошуку;аналіз кількості посилань, перевірка якості встановлених посилань на сторінці, поради щодо оптимізації внутрішніх посилань для пошукових систем;визначення якості оптимізації сторінки по ключових словах (а також аналіз густоти ключових слів на сторінці, поради щодо покращення текстів на сайті) та перспективи сторінки бути популярною за цими ключовими словами, відповідно до існуючого рівня оптимізації сайту;аналіз ефективності розміщення банерної та контекстної реклами, поради щодо оптимального налаштування;перевірка на відповідність критеріям хорошого сайту різних пошукових систем;аналіз та пошук проблем індексації сайту (склеювання сторінок, причини банів, коректність robots.txt, файлів Sitemaps, метатегів, HTTP-заголовків, редиректів 301 та 302, помилок сервера 404, 505 та інше),огляд сайтів-конкурентів.

Технічна сторона:коментарі щодо якості поля, на якому знаходиться сайт;проблеми швидкості завантаження сторінки;доступність сервера;поради щодо оптимізації місця для сайту.Такий звіт про сайт надають в форматі електронної книги, таким чином замовник чи власник сайту отримує один файл, зручний у користуванні. Звичайна домашня сторінка користувача, розміщена на безкоштовному хостінгу, має такі ж шанси бути розглянутою та оціненою як і професійний сайт визначеної тематики.

Відносні та об’єктивні критерії оцінки сайту.

На практиці часто аналіз сайту поширюється на комплекс критеріїв оцінки, до повного переліку яких входять і відносні і об’єктивні. Аналіз сайту, який здійснюють за відносними факторами, не можна вважати хоча б напів об’єктивним.

Наведемо приклад. Якщо взяти який-небудь український ресурс, при цьому обов’язково вибираємо достойний – тобто оригінальний, пізнавальний, грамотний та цікавий. Здійснимо повномасштабну оптимізацію, досягнемо його рейтингової видачі в перших рядках пошукової системи. Природно, що аналіз сайту дозволить нам поставити високу оцінку даному проекту. Пізніше зробимо хороший переклад його контенту на англійську мову та опублікуємо в англомовній зоні. Результат, як неважко здогадатися, зовсім непередбачуваний, бо навіть якщо тема нашого гіпотетичного проекту виключно актуальна, а контент пізнавальний та бездоганний, цілком можливо знадобиться знову провести повну (або часткову) оптимізацію сайту, цього разу щодо кон’юнктури «місцевого» ринку (вірогідність «50 на 50»).

Таким чином, використання в методиці аналізу сайту відносних оцінювальних факторів обов’язково робить відносним і сам результат. Причому, цей результат буде актуальним лише до появи таких мережних ресурсів, які зовсім не обов’язково більш достойні в площині інформаційної та художньої цінності, проте набагато більше оптимізовані. Щодо об’єктивності аналізу сайту, робимо висновок, що результати рейтингової видачі не є абсолютним показником, який дає змогу визначити цінність викладених матеріалів на сайті. А отже, рангування ресурсів в сучасних пошукових системах настільки відносне, наскільки відносні критерії оцінювання. Враховуючи існуючі методи та засоби, які використовують пошукові системи, об’єктивно здійснити аналіз сайту практично неможливо. Результат видачі сам по собі є відносним, оскільки залежить не від фактичної якості матеріалів проекту, а саме від майстерності його оптимізатора.

4.1. Оцінювання сайтів в мережі. Набирають популярності ресурси, завдяки яким можна перевірити якість свого сайту. Наприклад на http://cys.ru/ - можна безкоштовно і за кілька секунд отримати оцінку свого сайту. Ось деякі спостереження. Сайт відомого дизайнера Джеффрі Зельдмана (www.zeldman.com) заслужив всього 632.5 балів з тисячі можливих і отримав ось таку оцінку: «Прекрасні скрипти! Відвідувачі дуже люблять, коли сайти наповнені скриптами! Середній рівень технічного виконання. Наявні недоліки в коді. Без фантазії, шаблонно забезпечена функціональність сторінки. Нормальний дизайн. Погана сумісність з різними браузерами, застосування нестандартних прийомів, які потребують плагінів або конкретних версій браузерів». До сайту іншого визнаного дизайнера Дейва Ши (www.csszengarden.com) кібераналітик поставився лояльніше: 712 балів. Коментарі подані ті ж самі. Плюс одне речення: «Повна відсутність графіки – ознака лаконічності чи скупості».

Очевидно, що кібераналітик розрізняє табличну та блокову верстки, бачить скрипти, але зображення він бачить лише за наявності на сторінці тегу <img>. Фонових зображень він не бачить, але це не дивно, оскільки відповідно до стандарту  XHTML1.0 Strict  інформувати про це повинна таблиця стилів, а не HTML-код. Виникає питання, як власники цього ресурсу можуть пояснити принцип роботи кібераналітика. [3]

Ще один нестандартний XHTML аналізатор. В Інтернеті існує кілька загальнодоступних сайтів, які намагаються аналізувати якість інших сайтів. Причому якість аналізу в основному посередня, проте люди користуються цим. Інколи намагаючись отримати якусь корисну для себе інформацію. Ось як виглядає версія такого аналізатора xhtml.siteum.ru. Цей механізм уважно вивчає код, який зверстано на вказаній користувачем сторінці. Опісля видає зауваження щодо спірних місць. Для тих хто любить демонструвати такі оцінки на своїй сторінці цей аналізатор видає число, яке всі зможуть побачити.

Сайт можна оцінити ще на http://bizinformation.org/ua/. Ввівши при цьому у поле «Вартість» назву сайту – отримаємо багато корисної інформації.

Висновки. Розглянувши різні методи оцінювання сайтів, можемо сформулювати головну аксіому методики оцінки сайту так: повноцінний мережний ресурс можна побудувати виключно за тими критеріями, за якими в результаті його будуть оцінювати.

Література

1.Дурняк Б. В. Стандарти в поліграфії та видавничій справі: довідник / Дурняк Б. В., Ткаченко В. П., Чеботарьова І. Б. - Л. : Укр. акад. друкарства, 2011. - 318 с.

2.Закревська О. Електронні видання: процеси стандартизації і проблеми бібліографічного опису // Наукові запистки Інституту журналістики. – К., 2006.

3.Осипов Б.В., Мировская Е.А. Математические методы и ЭВМ в стандартизации управлений качеством. М.: Узд-во стандартов, 1990 . - 218 с.

The quality of the site depends on many components and the quality specification for a development site. Assessment of site quality can be achieved only on the basis of those indicators that can be checked according to defined criteria. For objective evaluation of the site does not properly use floating factors, and stable criteria of quality. This being informative, the quality of thematic content, structure, navigation, layout and illustrations. That is what the end result for a specific project is determined by general terms information and artistic value. Considering the power project as an object for criticism, do not take into account its relative factors such as: rating, citing its other traffic, the authority of its creator. An important aspect is such as destination site. Does the resource capacity to perform tasks. The potential functionality of the site: the project must be designed so as to perform the necessary functions for which it is intended. The general principles of the concept of accessing information at the presentation from a professional point of view.

Информационная система оценки качества электронных изданий

Качество сайта зависит от многих составляющих и от качества технического задания на разработку сайта. Оценку качества сайта можно осуществить лишь на основе тех показателей, которые можно проверить по определенным критериям. Для осуществления объективной оценки сайта корректно использовать не плавающие факторы, а устойчивые критерии анализа качества. Это его информативность, качество тематического содержания, структура, навигация, компоновка и иллюстрационность. То есть то, что в конечном итоге для конкретного проекта определяется обобщающим термином информационная и художественная ценность. Рассматривая сетевой проект, как объект для критики, не нужно учитывать его относительные факторы такие как: рейтинг, его цитирования другими, посещаемость, авторитет его создателя. Важен такой аспект как назначение сайта. Имеет ли ресурс способность выполнять поставленные задачи. Потенциальная функциональность сайта: проект должен быть создан таким образом, чтобы выполнять необходимые функции, для которых он предназначен. Сформулированы общие принципы возможности оценки концепции изложения информации на сайте с профессиональной точки зрения.

 

 



Обновлен 25 мар 2016. Создан 22 мар 2016